Пост Юрія Касьянова підсвічує успішну та медійно потужну операцію Сил оборони України в акваторії Санкт-Петербурга, яка була філігранно приурочена до відкриття чергової кремлівської пропагандистської вітрини — Петербурзького міжнародного економічного форуму (ПМЕФ).
Морський коридор до «Північної столиці»: тактичний успіх та географічні переваги
Аналізуючи свіжу далекобійну атаку на узбережжя Санкт-Петербурга, Юрій Касьянов відзначає надзвичайно грамотне тактичне планування маршруту прориву. Вибір прибережної зони та морського контуру для удару дозволив українським безпілотникам оминути найщільніші райони протиповітряної оборони ворога, яка в самому місті розгорнута за московським зразком. Рух над водним простором мінімізував згубний вплив російських систем радіоелектронної боротьби, що забезпечило приймачам супутникової навігації дронів можливість стабільно тримати якісний GPS-сигнал. Крім того, відсутність природних та інфраструктурних перешкод над морем дозволила розгорнути ефективну мережу ретрансляторів. У результаті Сили оборони не просто уразили цілі, а й продемонстрували унікальні онлайн-кадри результативних FPV-атак безпосередньо по кораблях російського флоту.
Водночас експерт наголошує, що успіх «морського» сценарію неможливо автоматично масштабувати на атаки вглиб материкової Росії. Організувати аналогічний прорив до Москви, яка не має виходу до великої води, набагато складніше через екстремальну насиченість Підмосков’я новітніми комплексами ППО та РЕБ. На суші забезпечення безперебійної онлайн-передачі відеопотоку від оператора до дрона на фінальних кілометрах польоту стає критично дорогим і технічно майже нереалізованим завданням. За словами Касьянова, для ураження цілей у московському регіоні потрібні принципово інші, автономні рішення.
Проблема управлінського хаосу: чому «сумісні акції» гальмують далекобійну тріаду
Попри високу оцінку політичного та військового результату пітерської операції, Касьянов висловлює скепсис щодо організаційного формату її проведення. Ураження об’єктів координувалося одразу кількома структурами — СБУ, СБС, ССО, ГУР та ДПСУ. Експерт вважає такі зведені «сумісні акції» управлінською помилкою, оскільки вони дозволяють слабшим командам привласнювати бойові здобутки сильних підрозділів, чиї апарати реально долітають до цілей. Це розмиває персональну відповідальність та заважає державі адекватно оцінювати ефективність фінансування тих чи інших безпілотних платформ, штучно утримуючи на плаву відверто слабкі технічні рішення.
Єдиним системним виходом із цієї координаційної кризи Касьянов бачить створення єдиного кулака далекобійної компоненти. Він пропонує повністю виділити стратегічні удари в окремий рід військ під централізованим командуванням (наприклад, у структурі Сил безпілотних систем). Це дозволить припинити міжусобну конкуренцію спецслужб за медіаочки, сконцентрувати фінансові ресурси на виробництві дійсно ефективних далекобійних систем і прибрати кустарні прототипи. Коментуючи недавні ефектні кадри випробувань нової ракети від команди Fire Point, експерт застерігає від передчасного захоплення відеороликами, нагадуючи про долю перспективного проєкту «Фламінго». Будь-який красивий пуск залишається аматорським мультиком, доки виріб не почне масово знищувати об’єкти в тилу ворога, а фронту зараз потрібна зброя у промислових масштабах.
🧐 HiTech Expert Take: еволюція Deep Strike в умовах централізації
-
Критика Касьянова щодо «сумісних акцій» підкреслює хворобу росту українського MilTech. У той час як Міністерство оборони запускає прозорі програми на кшталт «Логістичного локдауну» та виділяє мільярди на підрозділи з доведеною ефективністю через систему єБали, у сегменті стратегічного Deep Strike досі триває конкуренція відомчих амбіцій. Централізація далеких ударів під егідою СБС дійсно спростила б логістику та дозволила б навчати моделі штучного інтелекту в межах Defense AI Center «A1» на єдиній, стандартизованій базі бойових даних.
-
Зауваження експерта про неможливість вести онлайн-FPV атаки по Москві через відсутність моря — це чітка технологічна межа між ручним керуванням та автономністю. Поки прибережні операції можна витягувати за рахунок ретрансляторів та прямого зв’язку, удари по об’єктах типу напівпровідникового заводу «Ангстрем» у Зеленограді можливі лише завдяки алгоритмам комп’ютерного зору. Як раніше зазначав Данило Цьвок, технологія «останньої милі» (last mile delivery), коли дрон сам донаводиться на ціль без GPS та зв’язку, вже працює. І саме за такими рішеннями, а не за ручними пультами, майбутнє рейдів на російську столицю.
