Марсохід NASA Perseverance запечатав трубу з 20-м зразком керна породи 23 червня (832-й марсіанський день, або сол, місії), і наукова команда місії в захваті від його потенціалу.
Це тому, що цей зразок був пробурений марсоходом із оголення, що складається з крихітних шматочків інших порід, які були принесені звідусіль річкою в далекому минулому та відкладені тут, де вони зцементувалися разом. Конгломерати, подібні до цього (команда назвала його «Смарагдовим озером»), містять багато інформації про місця, які марсохід може ніколи не відвідати, і кожен новий уламок породи представляє геологічну історію, яку слід розповісти.
«Галька та валуни, знайдені в річці, є посланцями здалеку, — сказав Кен Фарлі, науковий співробітник проекту Perseverance з Каліфорнійського технологічного інституту в Пасадені. – І хоча вода, яка створила марсіанське русло річки, яке Perseverance зараз досліджує, випарувалася мільярди років тому, історія, яку несуть ці води, залишається свіжою, зберігається в конгломератних породах».
Perseverance збирає ці зразки, щоб їх можна було доставити на Землю за допомогою кампанії NASA-ESA (Європейського космічного агентства) з повернення зразків з Марса та вивчити за допомогою лабораторного обладнання, яке є надто великим і складним, щоб доставити на Марс. Вчені зможуть розглянути кожну гальку та фрагмент у цьому керні, який отримав назву «Пік Отіса», щоб визначити такі деталі, як його вік, умови навколишнього середовища в річці, коли утворився конгломерат, і чи містить він ознаки стародавнього життя мікробів.
Авторство: NASA/JPL-Caltech
Зараз у своїй третій науковій кампанії Perseverance досліджує вершину віялоподібної купи осадових порід висотою 40 метрів. Цей зразок запечатаний і збережений у його череві, марсохід прямує до невисокого хребта під назвою «Пік снігового замету». Щоб потрапити туди, доведеться перетнути поле з валунів.
Як і у випадку з фрагментами гірських порід у зразку піку Отіс, вчені вважають, що валуни, ймовірно, утворилися в іншому місці та були перенесені на своє теперішнє місце розташування мільярди років тому стародавньою річкою. Валуни також бажані, оскільки їхня велика площа поверхні дозволяє вченим візуально досліджувати багато потенційно різних скель на одному зображенні. Тому команда залишатиме свої варіанти відкритими, готова зупинитися на будь-чому, що пробудить їхню цікавість.
«Чи видаються валуни досить інтригуючими для ближчого вивчення та можливого взяття зразків, ще належить з’ясувати — буквально, — зазначив Фарлі. – Ми беремо сторінку з минулого. У минулому старателі, які шукали золото чи діаманти, часто шукали в річках, щоб визначити, чи є якісь цікаві поклади вище за течією. Не потрібно йти туди пішки, щоб побачити – нехай річка зробить роботу!»
