NASA відновило “Вояджер”, що вважався мертвим 20 років

Космічний апарат НАСА “Вояджер-1” перебуває в космосі вже майже 50 років, витримуючи суворі умови космічного простору, в той час як команди на землі вигадують способи вберегти його старіюче обладнання від руйнування. В останній спробі зберегти життя “Вояджеру” інженерам вдалося повернути до життя старі двигуни космічного корабля, які не працювали десятиліттями.

Інженери NASA відновили набір двигунів на борту космічного корабля “Вояджер-1”, щоб використовувати його як резервний, поки місія перебуває в автономному режимі для постійного оновлення радіоантени, яка використовується для зв’язку з місіями далекого космосу, повідомило космічне агентство на цьому тижні. Основні рушії “Вояджера” перестали працювати в 2004 році після втрати живлення у двох невеликих внутрішніх нагрівачах, але команді вдалося перезапустити рушії під час польоту космічного апарату через міжзоряний простір на відстані 15,14 мільярда миль (24,4 мільярда кілометрів).

“Вояджер-1” був запущений у 1977 році, менш ніж через місяць після того, як його двійник “Вояджер-2” розпочав свою подорож у космос. Космічні апарати-близнюки покладаються на набір головних двигунів, які рухають їх, щоб тримати антени спрямованими на Землю, щоб вони могли надсилати дані і приймати команди. Основні двигуни коригують орієнтацію космічного апарату – тангаж і рискання, тоді як окремі двигуни контролюють його крен. Ці двигуни – набір основних і резервних блоків – обертають антену космічного апарата, як вінілову платівку, утримуючи кожен “Вояджер” спрямованим на зірку, за якою він орієнтується в просторі.

Інженери перемикаються між основними та резервними двигунами, щоб запобігти їхньому засміченню, але основні двигуни “Вояджера-1” зламалися 20 років тому, і відтоді космічний апарат покладається виключно на резервні двигуни.

“Я думаю, що в той час команда була готова змиритися з тим, що основні рушії не працювали, тому що у них був чудовий резервний двигун, – сказав Карім Бадаруддін, керівник місії “Вояджера” в Лабораторії реактивного руху НАСА, – і, чесно кажучи, у них був запасний двигун. “І, чесно кажучи, вони, мабуть, не думали, що “Вояджери” працюватимуть ще 20 років”.

Двадцять років потому “Вояджери” продовжують подорожувати, тож команда вирішила ще раз спробувати полагодити головні рушії крену “Вояджера-1”. Інженерам, які відповідають за місію, потрібно було встигнути зробити це до 4 травня, коли в Канберрі, Австралія, почнеться модернізація антени завширшки 230 футів (70 метрів), яка є частиною Мережі далекого космосу НАСА. Пауза у зв’язку триватиме до лютого 2026 року, з короткими періодами роботи у серпні та грудні. Ця радіоантена – єдина антена з достатньою потужністю сигналу, щоб надсилати команди “Вояджерам”.

Це довгий період тиші, і інженери місії повинні були переконатися, що “Вояджер-1” впорається самостійно. Якби за цей час вийшли з ладу резервні рушії, космічний апарат зіткнувся б зі значними проблемами, які могли б призвести до завершення місії. Наприклад, непрацюючі двигуни могли б автоматично спрацювати, якщо космічний апарат відхилився б занадто далеко від своєї зірки-орієнтира, що спричинило б невеликий вибух.

Команда почала працювати над повторним вивченням проблеми, яка могла призвести до того, що основні рушії перестали працювати. “Вони почали підозрювати, що несподівана зміна або порушення в ланцюгах, які контролюють живлення нагрівачів, фактично перевели перемикач у неправильне положення”, – пише NASA. “Якби вони змогли повернути перемикач у початкове положення, нагрівачі могли б знову запрацювати, що дозволило б їм реактивувати основні рушії і використовувати їх, якщо резервні рушії, які використовуються з 2004 року, повністю засмітяться”.

20 березня після тривалої перерви знову запрацювали основні рушії. “Ці двигуни вважалися мертвими. І це був законний висновок, – сказав у своїй заяві Тодд Барбер, відповідальний за рухові установки місії в JPL. “Просто один з наших інженерів здогадався, що, можливо, існує інша можлива причина, і її можна виправити. Це було ще одне диво, яке врятувало “Вояджер””.

Зонди “Вояджер”, перші космічні апарати, які перетнули міжзоряний простір, досліджують незнайомий регіон вже майже 48 років. Під час прольоту повз Юпітер і Сатурн “Вояджер-1” сприяв відкриттю супутників, зокрема, Фіви і Метіс, а також нового кільця навколо Сатурна. NASA запустило “Вояджер-2” на траєкторію до газових гігантів Сонячної системи, Юпітера і Сатурна, а потім продовжило дослідження крижаних гігантів Урана і Нептуна.

Всі ці подорожі позначилися на найвіддаленіших об’єктах, створених людиною, і дні космічних кораблів злічені. “Вояджери” живляться теплом від розпаду плутонію, яке перетворюється на електрику. Щороку старіючі космічні апарати втрачають близько 4 ват потужності. Намагаючись зберегти енергію, команда місії вимкнула всі системи, які вважала непотрібними, в тому числі кілька наукових приладів. Інженери НАСА вважають, що завдяки нинішньому плану енергозбереження космічні апарати-близнюки зможуть продовжити роботу до 2030-х років, якраз доживши до свого золотого ювілею в космосі.