1750 км відплати: еволюція українських далекобійних ударів

Сьогоднішня новина від Міноборони підбиває підсумок трирічної еволюції українського «довгого меча». Сили оборони України офіційно перейшли від поодиноких запусків перероблених радянських «Стрижів» до масованих, системних ударів високотехнологічними роями дронів на фантастичну відстань у 1 750 км.

Еволюція дальності: від Саратова до Комі

Україна послідовно розсувала межі досяжності, перетворюючи «глибокий тил» ворога на зону постійної небезпеки.

• 2022 рік (650 км): удар по «Енгельсу-2». Тоді це здавалося дивом. Ми показали, що стратегічна авіація РФ не є недоторканною.

• 2024 рік (1 200 – 1 500 км): «Алабуга» та Салават. Початок системного нищення заводів Шахедів та нафтопереробки в Татарстані та Башкортостані.

• 2026 рік (1 750 км): Ухтинський НПЗ. Це Республіка Комі. Це північ Росії. Тепер під вогневим контролем перебуває фактично вся європейська частина РФ аж до полярного кола.

Нова реальність, зафіксована станом на 28 квітня 2026 року, полягає в тому, що Україна «стерла» поняття безпечного тилу для російського паливно-енергетичного комплексу. Радіус у 1750 км охоплює майже всю європейську частину РФ, де зосереджено понад 80% її нафтопереробних потужностей.

Карта-схема ключових НПЗ у радіусі до 1750 км

Аналіз «смертельного радіуса»

1. Північний напрямок (до 1800 км). Удар по Ухті показав, що ми дістаємо до паливних баз, які забезпечують Північний флот РФ. Це ламає логістику в Арктиці.

2. Східний напрямок (до 1500 км). Ураження заводів в Уфі та Салаваті б’є по «серцю» російської нафтохімії. Саме ці заводи виробляють спецмастила для авіації та флоту.

3. Центральний напрямок (до 1000 км). НПЗ у Нижньому Новгороді та Ярославлі — це основні постачальники керосину для аеродромів навколо Москви. Без них стратегічна авіація РФ змушена перебазовуватися ще далі за Урал.

Економічний фронт: десятки мільярдів збитків

Як зазначає Президент, наші Deep Strike — це не просто «бавовна», це витончене економічне виснаження:

• Березень 2026. Рекордний місяць — уражено 5 стратегічних заводів та 10 об’єктів НПЗ.

• Наслідки: Росія втрачає десятки мільярдів доларів через зупинку експорту пального та необхідність закривати небо ППО в глибокому тилу, оголюючи фронт.

• Географія: від Криму до Ленінградської області. Жоден НПЗ у радіусі 1 800 км більше не може вважатися безпечним.

Технологічний складник: дрони, що змінили війну

Михайло Федоров підкреслює, що ці удари — результат роботи українського MilTech:

1. Ракети-дрони: поєднання дальності літака та точності ракети (як та сама «Паляниця»).

2. ШІ-навігація: можливість проходити зони ППО, ігноруючи РЕБ, завдяки автономним системам, розробленим у центрі «A1».

3. Масовість: це вже не поодинокі «літачки», а скоординовані атаки, що перенавантажують російську систему «Панцир» та С-400.

HiTech Expert Take: чому 1750 км — це «смертельний вирок» для логістики РФ

Раніше Росія вважала, що на відстані понад 1000 км можна спокійно ремонтувати літаки та переробляти нафту. Дистанція в 1750 км означає, що під загрозою опинилися тилові бази постачання Північного флоту та арктичні порти.

Фінансування Deep Strike (зокрема ті самі €300 млн від Німеччини та $600 млн інвестицій, про які ми згадували раніше) дозволяє Україні виробляти засоби ураження швидше, ніж РФ може відновлювати свої НПЗ. Це війна на виснаження, де ми граємо «в довгу».