Пентагон розгорнув на Близькому Сході 10 тисяч дронів-перехоплювачів Merops. Це було зроблено у рекордно короткі терміни — протягом п’яти днів після початку масштабної американо-ізраїльської операції проти Ірану, яка стартувала 28 лютого 2026 року. Про це заявив міністр війни США Ден Дрісколл.
Керівник Центру підготовки операторів БПЛА “КРУК” Віктор Таран зазначає:
“Україна втрачає ринок перехоплювачів дронів у Перській затоці”.
Ситуація з розгортанням Пентагоном дронів Merops на Близькому Сході є показовим кейсом «витіснення» українських виробників з ніші, яку вони самі ж і створили.
Економічна логіка: дрон проти ракети
Головний драйвер цього ринку — колосальна різниця у вартості. США офіційно переходять на стратегію заміни ракет Patriot ($4 млн за постріл) на дрони-перехоплювачі вартістю $15 000.
При цьому українські аналоги (Sting-II, ODIN, P1-Sun) коштують у середньому $1-2 тисячі, тобто вони у 7–15 разів дешевші за американські. Проте через заборону експорту та тиск спецслужб, про який пише Таран, українські компанії не можуть підписувати прямі контракти з країнами Перської затоки.
Український модельний ряд vs Merops
Ось список українських розробок, які за своїми характеристиками часто перевершують Merops:
-
P1-Sun розвиває швидкість до 450 км/год (Merops — 280 км/год) і працює на висоті до 5 км.
-
Tenebris Bagnet має ШІ-наведення та стійкість до РЕБ, що є критичним для протидії іранським «Шахедам».
-
V8140 Flamingo – спеціалізований «мисливець» за швидкісними розвідниками типу «Орлан» чи «Zala».
Швидкісна перевага
Порівняння українського перехоплювача P1-Sun та іранських ударних БпЛА демонструє, чому українська розробка вважається “вбивцею” не лише «Шахедів», а й дорогого ринку ППО.
Класичний іранський Shahed-136 має крейсерську швидкість близько 180 км/год. Його розвідувальний побратим Mohajer-6 розгоняється до 200 км/год. На їхньому фоні P1-Sun виглядає як болід: його базова швидкість становить 300 км/год, а оновлені моделі з 3D-друкованим корпусом від компанії SkyFall розвивають до 450 км/год.
Така перевага дозволяє перехоплювачу не просто “наздоганяти” ціль, а здійснювати маневри перехоплення навіть за складних траєкторій. Ба більше, швидкість у 450 км/год робить його небезпечним навіть для вертольотів та реактивних модифікацій “Шахедів”.
Технології автономності та стійкості
Головна складність у перехопленні іранських дронів — це нічні атаки та робота засобів РЕБ.
P1-Sun оснащений чіпами комп’ютерного зору. Після того як оператор за допомогою тепловізійної камери захоплює ціль, дрон переходить в автономний режим. Він сам “бачить” контур “Шахеда” і продовжує переслідування навіть при втраті зв’язку з базою.
Алгоритми наведення дозволяють дрону не просто таранити корпус, а цілитися у найбільш вразливі зони — двигун або бойову частину, що гарантує знищення ворога в повітрі.
Економіка війни: $1000 проти $190000
Найбільш разючим є порівняння вартості. Іранський “Шахед-136”, за уточненими даними розвідок на 2026 рік, коштує близько $190 000 (раніше цифри були значно меншими, але враховуючи російську локалізацію та логістику, ціна зросла).
-
P1-Sun коштує лише $1 000. Це означає, що за ціну одного іранського дрона Україна може виставити “рій” зі 190 перехоплювачів.
-
У порівнянні з американським Merops ($15 000), P1-Sun у 15 разів дешевший, маючи при цьому вищу швидкість та реальний досвід збиття понад 1 000 цілей за лічені місяці.
Результативність та масштабування
Станом на березень 2026 року, компанія SkyFall звітує про виробництво тисяч одиниць на місяць завдяки модульній конструкції та 3D-друку. На рахунку лише цієї моделі вже понад 700 підтверджених знищених “Шахедів”. Саме ці показники змушують світ дивитися на українські розробки не як на “волонтерські вироби”, а як на новий світовий стандарт протиповітряної оборони ближнього радіусу.
Чи бажаєте ви, щоб я підготував порівняльну характеристику P1-Sun з його головним конкурентом Sting-II, який має схожу форму, але інші особливості наведення?
Наслідки втрати ринку
Експерт наголошує, що втрата контракту в Перській затоці — це не лише втрата валютної виручки, а й стратегічна поразка:
-
Втрата стандартів. Світ звикає до американських систем, і саме вони стануть «золотим стандартом» НАТО, хоча базуються на українському досвіді.
-
Технологічна ізоляція. Замість того, щоб українські інструктори навчали союзників, тепер країни НАТО навчатимуть інших на американському залізі.
-
Ризик для R&D. Без експортних коштів українські приватні виробники не зможуть масштабувати розробки та створювати нові покоління зброї.
Політичний контекст
Таран підтверджує тезу про «блокування роботи виробників» та «погрози спецслужбами». Це створює картину, де держава, з одного боку, декларує перехід на «технологічну корпорацію», а з іншого — діє як жорсткий регулятор, що обмежує розвиток власних інженерів на користь обраних гравців або через страх втратити контроль над технологіями.
Залишається сподіватися, що ринки Японії та Африки, про які згадує Таран, стануть для України шансом провести «роботу над помилками».
