Максим Агєєв, CEO De Novo, у своєму дописі зазначив, що інцидент в ОАЕ (удари Ірану по дата-центрах AWS) — це кінець ілюзії про повну безпеку глобальних хмар. Таким чином, безпечних місць у світі більше немає. І треба будувати захист не на бренді провайдера, а на фізичній розпорошеності даних.
Головні тези Агєєва
-
Хмари — це залізо. Вони фізичні. Якщо в будівлю прилітає ракета, дані зникають, навіть якщо це Amazon.
-
Гіперскейлери — не панацея. Архітектура «зон доступності» AWS в Еміратах не врятувала клієнтів через спільну систему управління.
-
Українські ДЦ крутіші. Поки AWS падає від перших обстрілів, українські центри роками працюють під ракетами. “Меншовартість” вітчизняного IT — це міф.
-
Керівники (СЕО) помилково вірять, що “хмара” — це магія, яка не потребує розуміння ризиків. Фраза «мій айтішник сказав» — шлях до катастрофи.
-
Єдиний вихід — децентралізація. Треба тримати дані в різних доменах безпеки, а не в одному «кошику» глобального провайдера.
Реальність війни
Те, про що пише Максим Агєєв, — це ідеальна стратегічна модель («як має бути»), але вона розбивається об жорстоку «математику виживання» тут і зараз. Перехід бізнесу та держави в західні хмари (AWS, Azure, Google) не був питанням «моди» чи «магічної свідомості» — це був цифровий евакуаційний план.
1. Енергетичний та кінетичний терор
Навіть якщо дата-центр De Novo або іншого українського оператора є надсучасним і стійким, бізнес насамперед боїться прямих влучань, адже ракета не обирає рівень Tier III чи Tier IV. Фізичне знищення обладнання в Україні — це ризик 100% втрати даних без можливості швидкого відновлення.
У той же час через постійні обстріли енергосистема знаходиться під постійною загрозою. Попри героїзм енергетиків, стабільність живлення в хмарі за кордоном апріорі вища, ніж на об’єктах, що живляться від дизель-генераторів тижнями.
2. Регуляторна «евакуація»
На початку повномасштабного вторгнення було прийнято критично важливі зміни до законодавства (зокрема постанови НБУ та КМУ), які дозволили банкам та держорганам виносити дані за кордон.
-
Це врятувало банківську систему.
-
Повернути це назад зараз — означає знову підставити дані під ризик фізичного знищення під час наступної атаки.
3. Ресурсний голод (CAPEX vs OPEX)
Побудова власної децентралізованої інфраструктури в Україні потребує величезних капітальних інвестицій (купити сервери, налаштувати зв’язок).
У той же час більшість компаній зараз живуть у режимі економії та гнучкості.
Простіше платити щомісяця Амазону (навіть якщо це дорожче в перспективі), ніж вкладати мільйони в «залізо», яке може згоріти завтра від одного «Шахеда».
Гібридна модель: шлях до компромісу
Те, що пропонує DSUA (Український альянс цифрового суверенітету), насправді намагається врахувати ці реалії. Йдеться не про повне повернення, а про розумний розподіл:
| Тип даних | Де краще зберігати | Чому |
| Критичні бекапи | За кордоном (гіперскейлери) | Щоб дані вижили, навіть якщо фізичний офіс/ДЦ в Україні зникне |
| Операційна робота | Українські хмари (De Novo тощо) | Мінімальні затримки (latency), відповідність українському захисту інформації (КСЗІ), підтримка своєї економіки |
| Чутливі держдані | Гібридна система (Шифрування в Україні + зберігання в ЄС) | Цифровий суверенітет: ключі у нас, дані — у безпеці |
Що змінить інцидент в ОАЕ?
Допис Агєєва — це попередження, що «безпечної гавані» більше немає ніде.
Якщо раніше український СЕО думав: «Я вивіз дані в Дубай чи Ірландію, отже я заховався», то тепер він розуміє: геополітика наздожене хмару всюди.
Це змусить бізнес будувати не просто «переїзд», а георозподілені системи: коли частина даних в Україні, частина в ЄС, частина в США, і всі вони синхронізуються в реальному часі.
