Perseverance знайшов перший метеорит за 5 років на Марсі

Марсохід NASA Perseverance знайшов свій перший метеорит після 5 років досліджень на Марсі. Знайдений камінь отримав назву Фіппсаксла.

Perseverance виявив незвичайний високий камінь незвичної форми, розташований серед низько розташованих, плоских та фрагментованих навколишніх порід.
Знахідка одразу привернула увагу вчених, повідомляється у дописі Кендіс Бедфорд, наукового співробітника Університету Пердью на веб-сайті NASA.

Марсохід Лабораторії реактивного руху NASA виявив Фіппсакслу 2 вересня, на 1612 сол місії, використовуючи ліву камеру Mastcam-Z.

Далі Perseverance використав свій лазерний прилад під назвою SuperCam, щоб показати, що метеорит розміром 81 см складається із заліза та нікелю.

Це відповідає тому, що ми знаємо про склад ядер великих астероїдів у Сонячній системі. Якщо його походження буде підтверджено, це буде перша знахідка метеорита ровером Perseverance з моменту прибуття на Червону планету 18 лютого 2021 року.

Команда марсохода Perseverance дає своїм науковим знахідкам та місцям дослідження назви для легкої публічної ідентифікації.

Ймовірний метеорит отримав назву «Фіппсаксла» – назва, взята від місцевості на Шпіцбергені, Норвегія. Місце, де було знайдено камінь, «Вернодден», також розташоване на Шпіцбергені.

Хоча це перша ймовірна знахідка метеорита, знайдена Perseverance, це далеко не перший космічний камінь, коли-небудь знайдений на Червоній планеті.

Попередник Perseverance, марсохід Curiosity, який працює з 2012 року, знайшов кілька залізо-нікелевих метеоритів у районі кратера Гейл та на горі Шарп (Aeolis Mons), такі як величезний метровий метеорит «Ліван», знайдений у 2014 році, та метеорит «Какао», знайдений у 2023 році.

Попереднє покоління марсоходів NASA, такі як Opportunity (працював на Марсі з 2004 по 2018 рік) та Spirit (2004-11), також знаходили кілька залізо-нікелевих метеоритів.
Тому донедавна представники NASA були здивовані відсутністю знахідок у марсохода Perseverance.

Протягом останнього року Perseverance ретельно досліджував край місця своєї посадки, кратера Єзеро. Бедфорд зазначила, що в кратері Єзеро має бути більше метеоритів, «особливо враховуючи його подібний вік до кратера Гейла та кількість менших ударних кратерів, що свідчить про те, що метеорити справді падали на дно кратера, дельту та край кратера протягом часу».