Уперше вчені побачили прямі докази активного вулканізму на близнюку Землі, створивши основу для дослідження місії агентства VERITAS.
Вчені зробили це відкриття після вивчення архівних радіолокаційних зображень Венери, зроблених понад 30 років тому, у 1990-х роках, місією NASA Magellan. Зображення показали, що вулканічний отвір змінює форму та значно збільшується менш ніж за рік.
Великий вулкан
Вчені вивчають діючі вулкани, щоб зрозуміти, як надра планети можуть формувати її кору, рухати її еволюцію та впливати на її придатність для життя. Одна з нових місій НАСА на Венеру зробить саме це. Під керівництвом Лабораторії реактивного руху агентства в Південній Каліфорнії VERITAS (скорочення від Venus Emissivity, Radio science, InSAR, Topography, And Spectroscopy) буде запущено протягом десяти років.
Орбітальний апарат вивчатиме Венеру від поверхні до ядра, щоб зрозуміти, як кам’яниста планета приблизно такого ж розміру, як Земля, пройшла зовсім інший шлях, перетворившись на світ, покритий вулканічними рівнинами та деформованим рельєфом, прихованим під густою, гарячою, токсичною атмосферою.
Дані про висоту для регіону Маат і гори Озза на поверхні Венери показані ліворуч, а область дослідження вказана чорним полем. Праворуч показані спостереження Магелланом до (A) і після (B) розширеного жерла на Маат Монс із можливими новими потоками лави після виверження.
Авторство: Роберт Геррік/UAF
Моделювання вулкана
Геологічні зміни відбулися в Атла-Регіо, великому високогірному регіоні поблизу екватора Венери, де знаходяться два найбільших вулкани планети, Озза Монс і Маат Монс. Цей регіон давно вважався вулканічно активним, але прямих доказів недавньої активності не було. Уважно вивчаючи зображення радіолокатора Магеллана, вчені виявили вулканічний жерло, пов’язане з Маат Монсом, яке значно змінилося між лютим і жовтнем 1991 року.
На лютневому знімку отвір виглядав майже круглим і охоплював площу менше 2,2 квадратних кілометра. Він мав круті внутрішні сторони та мав ознаки стікання лави вниз по зовнішніх схилах, фактори, які натякали на активність. На радіолокаційних зображеннях, зроблених через вісім місяців, той самий отвір збільшився вдвічі та деформувався. Також здавалося, що воно до краю заповнене озером лави.
Але оскільки два спостереження відбувалися під різними кутами огляду, вони мали різні точки зору, що ускладнювало їх порівняння. Низька роздільна здатність даних тридцятирічної давнини тільки ускладнила роботу.
Дослідники створили комп’ютерні моделі жерла в різних конфігураціях для тестування різних сценаріїв геологічних подій, таких як зсуви. З цих моделей вони дійшли висновку, що лише виверження могло спричинити зміни.
Вчені порівнюють розмір лавового потоку, створеного активністю Маат Монс, з виверженням Кілауеа 2018 року на Великому острові Гаваї.
Авторство: NASA/JPL-Caltech
Спадщина Магеллана
Що зробить VERITAS
VERITAS використовуватиме найсучасніший радар із синтетичною апертурою для створення тривимірних глобальних карт і спектрометр ближнього інфрачервоного діапазону, щоб визначити, з чого складається поверхня. Космічний апарат також вимірюватиме гравітаційне поле планети, щоб визначити структуру внутрішньої частини Венери. Разом інструменти дадуть підказки про минулі та нинішні геологічні процеси планети.
Дані VERITAS будуть доступні онлайн для наукової спільноти. Це дозволить дослідникам застосовувати передові методи, такі як машинне навчання, щоб аналізувати планету та розкривати її найпотаємніші секрети.
Ці дослідження будуть доповнені EnVision, місією ESA (Європейського космічного агентства) на Венеру, яка планується запустити на початку 2030-х років. Космічний корабель матиме власний радар із синтетичною апертурою (званий VenSAR), який розробляється в JPL, а також спектрометр, подібний до того, який матиме VERITAS.
