У квітні 2022-го року найбільший банк України ПриватБанк повідомив своїх користувачів про повне перенесення власних дата-центрів у хмару. Раніше фізичні дата-центри компанії були розташовані в Києві та Дніпрі. Після дозволу НБУ на зберігання та обробку даних банків у “хмарі”, ПриватБанк переніс дані за кордон, тим самим убезпечивши їх від фізичного знищення.
Подібний процес переходу здійснили також Monobank, Ощадбанк, а в червні про кінцевий перехід повідомив Райффайзен банк Україна. Основною причиною такої масової турботи про власні дата-центри стало повномасштабне вторгнення РФ в Україну.
Після жовтневих обстрілів і початку перебоїв з українською електромережею про “перехід у хмару” все частіше почали заявляти малі та середні представники українського бізнесу. Основна причина такої міграції — безпека критично важливих даних. Під час блекаутів є величезний ризик втратити інформацію, що зберігається на фізичних носіях компанії. Більше того, ми живемо в реаліях, коли твої дата-центри можуть просто знищити під час чергового ракетного обстрілу.
У таких умовах, “перехід у хмару” — це більше не поклик прогресу, а скоріше виклик власній безпеці. Звісно, коли мова про бекапування цілої компанії, то це не просто Cntrl+C і Cntrl+V. Цифрова трансформація бізнесу є процесом, що потребує часу і ресурсів. Саме ці бар’єри найчастіше зупиняють підприємців, які задумуються про перенесення власних даних. Втім, їх можна подолати. Тому нижче розглянемо варіанти, що зроблять процес бекапування безболісним.
Бар’єр №1: Дорого
Перед початком переходу треба визначити, хто його здійснюватиме. Можна дати завдання власному ІТ-відділу. У цьому випадку його співробітників треба навчити необхідних навичок. Це потягне за собою додаткові інвестиції, але дасть компанії штат фахівців по роботі з хмарними середовищами.
Інший варіант — найняти інженера DevOps з відповідним досвідом роботи, який ще і навчить потрібних навичок штат. Або ж найняти аутсорс-компанію, що займатиметься переходом. Все залежить від потреб, можливостей бізнесу та його розмірів.
Те саме стосується і серверів, де буде зберігатися інформація. Деякі компанії можуть дозволити собі купівлю власних. Такий підхід має свої переваги, якщо бізнес не планує розвиватися, а хмарне сховище використовуватиме тільки як місце для резервної копії даних компанії.
Якщо ж у перспективі бізнес планує розширюватися і для цього планує закуповувати нове обладнання для своєї роботи, то вигідніше, дешевше і надійніше буде скористатися послугами хмарного провайдера.
Підемо від зворотного. Чому надійніше? Повертаючись до теми повномасштабного вторгнення, в Україні дата-центри можуть бути просто знищені обстрілами країни-агресора. Якщо ж у провайдера, як у нас в Ucloud, є дата-центри в Європі, то ваші дані там будуть захищені від подібної небезпеки.
Щодо питання фінансів, то в оренді хмари є значна перевага, відома як «pay-as-you-go оплата». Тобто компанія розраховується тільки за ті ресурси, що використовує і тільки тоді, коли їх використовує. Крім того, клієнти можуть самостійно обирати кількість пам’яті, віртуальних ядер та дисків під власні потреби.
Простіше кажучи, якщо з особистим сервером бізнесу потрібно оновлювати обладнання і шукати потрібне “залізо” під час розширення, то орендуючи хмарний сервіс, достатньо просто заплатити за додатковий ресурс і одразу ж почати його використовувати. Або ж навпаки, якщо певні потужності застарілі чи просто більше не використовується — платити за його розміщення у хмарі не має потреби.
Бар’єр №2: Довго
Наведу один із своїх улюблених прикладів — Укрпошта, що має понад 10 тисяч відділень по всій країні. Вона перейшла у “хмару” всього за один день. Звісно, це не було зроблено одразу ж і в один клік. До цього в компанії провели якісну і всебічну підготовку.
Підготовка до переходу триває від одного до десяти тижнів. Вони потрібні, аби вивчити наявну архітектуру сервісів і модифікувати її під актуальні потреби. Після цього дані переносяться на нову інфраструктуру. Разом з тим старий дата-центр працює, а новий починає отримувати інформацію — так зване “тіньове копіювання”. Наступний етап — перемикання робочого навантаження і фактичний початок роботи у хмарі.
Процес переходу відзначається своєю тривалістю, яка залежить від розміру компанії. Чим вона більша, тим довше відбувається час її трансформації.
Для того, аби перехід в хмару відбувався безболісно, варто провести ІТ-аудит, іноді і оптимізацію всіх процесів компанії. Насамперед можна розпочати бекапування з критично важливих даних, щоб убезпечити їх у першу чергу. А далі здійснювати все поступово, аби не робити тривалої паузи на перехід. Тобто спочатку переносимо дані, потім тестимо їх і далі переносимо наступні.
Бар’єр №3: Недовіра
Цей пункт ми не винесли в заголовок, адже про нього часто навіть не говорять вголос. Втім, коли мова йде про перехід у хмару, і люди використовують тисячі аргументів проти, причина для цього насправді одна — недовіра: “А що, як раптом щось трапиться із моїми даними? Що, якщо хтось отримає доступ до конфіденційної інформації?”.
Подібні закиди можна зрозуміти. Однак, найчастіше вони будуються на відсутності знань про хмарні середовища, а подібні побоювання стосуються публічних хмар.
Насправді ж, усі кінцеві сервіси на хмарі поділені на окремі ізольовані сервери, доступ до яких має тільки клієнт. Навіть провайдер не може отримати інформацію з сервера.
Щоб бути повністю спокійним за свої дані, більшість закордонних компаній вже давно використовує формулу бекапування «3-2-1» (у деяких випадках «3-2-1-1-0»). Для цього потрібно зробити три копії своїх даних (це найбільш надійно), зберігати їх краще на двох різних носіях. Одну копію варто зберігати закордоном чи за межами місцевості, де розташовані ваші дата-центри, аби вберегти їх від стихійного лиха, форс-мажорів або, як у нашому випадку, ворожих обстрілів. Щодо додаткових копій, то їх радять зберігати на фізичному носії. Також важливо прослідкувати, щоб у жодній з копій було нуль помилок. Це означатиме, що інформація готова до роботи.
Безболісний перехід
З початком повномасштабної війни в Україні багато компаній почали перехід у хмари, щоб зберегти всі дані та цінну інформацію. Однак у бізнесу все ще лишаються питання та страхи стосовно способів трансформації і безпеки таких рішень.
Насправді у цій справі важливо підібрати чи навчити хороших спеціалістів, які зроблять перехід поступовим та безболісним. Його спосіб та термін залежать від можливостей та розмірів компанії. Також бізнес може встановити свій власний сервіс для збереження інформації, який потім буде важко розширювати. Або можна орендувати місце у вже існуючих центрах і у майбутньому докуповувати необхідні об’єми. Як ми бачимо, варіантів зберегти свої дані зараз є багато. Не слід боятися нових технологій. Вони дають змогу не тільки йти у ногу з прогресом, але і убезпечити свою компанію. Головне – правильно підібрати сервіси і спосіб переходу у залежності від бізнесу та від його потреб.
Данил Бєлов, директор з розвитку бізнесу в UCloud
