Європейський Союз попередньо погодився скоротити викиди парникових газів на 90 відсотків (відносно рівнів 1990 року) до 2040 року, як оголосив Європарламент у прес-релізі. Це перевищує цілі більшості інших великих економік, включаючи Китай, але не досягає початкової мети, рекомендованої радниками ЄС з питань кліматичної науки. «Ця мета відповідає необхідності вжиття заходів щодо зміни клімату, одночасно забезпечуючи нашу конкурентоспроможність і безпеку», — заявив міністр Данії Ларс Аагаард, який брав участь у переговорах щодо угоди.
Нова угода — важливий крок у досягненні довгострокової мети блоку щодо досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року — була політичним компромісом, над яким працювали кілька місяців. З одного боку, такі країни, як Польща та Угорщина, стверджували, що більш значне скорочення викидів буде занадто обтяжливим для галузей, які вже стикаються з високими енергетичними витратами. З іншого боку, такі члени, як Іспанія та Швеція, заявили, що необхідні заходи для пом’якшення наслідків екстремальних погодних явищ і надання ЄС можливості наздогнати Китай у виробництві зелених технологій.
Для досягнення цієї мети європейські підприємства повинні будуть скоротити викиди на 85% і продавати квоти на викиди вуглецю країнам, що розвиваються, щоб компенсувати різницю. ЄС також погодився на можливість використання додаткових міжнародних квот на викиди вуглецю (до 5%) для пом’якшення впливу на промисловість і відстрочки введення податку на викиди вуглецю для палива на рік, до 2028 року.
Навіть із зменшеними цілями Європа є більш відданою цій справі, ніж усі інші великі забруднювачі, оскільки вже скоротила викиди на 37 відсотків порівняно з рівнем 1990 року. За даними Statista, за той самий період США змогли скоротити викиди лише на 7 відсотків. А за адміністрації Трампа США знову вийшли з Паризької кліматичної угоди, видалили з урядових веб-сайтів згадки про зміну клімату та почали просувати такі забруднювальні енергетичні сектори, як вугілля та газ.
Угода ще має бути ратифікована Європарламентом та окремими країнами, щоб набути чинності. Зазвичай, однак, це формальність для таких попередньо узгоджених угод.
