BepiColombo: 8 років польоту та 10 млрд км до Меркурія

Наприкінці свого майже восьмирічного космічного відрядження, космічний апарат BepiColombo здійснив вирішальний крок, від’єднавши модуль трансферу. Це відкриває шлях до останньої фази місії, яка має на меті глибоке дослідження загадкової планети Меркурій. Очікується, що апарат досягне своєї межі призначення — орбіти Меркурія — 21 листопада 2026 року, подолавши на цей момент вражаючу відстань близько 10 мільярдів кілометрів.

Спільний проєкт Європейського космічного агентства (ESA) та Японського агентства аерокосмічних досліджень (JAXA), BepiColombo, стартував 19 жовтня 2018 року з космодрому Куру у Французькій Гвіані на борту ракети-носія Ariane 5. Відтоді апарат невпинно рухався до своєї мети, використовуючи гравітаційні маневри та власні двигуни для коригування курсу.

Ключовий етап: розділення модулів

3 вересня 2024 року стало знаковою датою, коли BepiColombo успішно відокремив модуль трансферу. Цей модуль відігравав ключову роль у забезпеченні енергією та керуванні рухом космічного апарата протягом тривалого перельоту. Його відділення означає, що основні наукові компоненти місії — європейський Орбітальний апарат для дослідження планети Меркурій (Mercury Planetary Orbiter, MPO) та японський Орбітальний апарат для дослідження магнітосфери Меркурія (Mercury Magnetospheric Orbiter, Mio) — тепер самостійно продовжать свій шлях.

Ці два модулі разом подолають останні близько шести місяців польоту до Меркурія. Їхня спільна робота дозволить провести комплексне дослідження планети з різних ракурсів.

Шлях до орбіти та наукові цілі

Запланований процес виходу на орбіту Меркурія розпочнеться 21 листопада 2026 року. Він включатиме 16 складних орбітальних маневрів, які дозволять точно налаштувати траєкторію кожного модуля.

Подальший план передбачає відокремлення модуля Mio 9 грудня 2026 року, а MPO має вийти на полярну орбіту 10 березня 2027 року. Синхронні наукові спостереження обома апаратами розпочнуться з 6 квітня 2027 року.

Основні завдання місії BepiColombo включають:

• Детальне вивчення поверхні Меркурія, її геологічної історії та складу.
• Дослідження внутрішньої структури планети, включаючи ядро та мантію.
• Аналіз магнітного поля Меркурія та його взаємодії з сонячним вітром.
• Вивчення магнітосфери планети та її динаміки.

Ця місія є надзвичайно важливою, оскільки Меркурій, будучи найближчою до Сонця планетою, зберігає багато таємниць. Низька температура поверхні в тіні та екстремальна спека на освітленій стороні, а також наявність льоду в постійно затінених кратерах на полюсах роблять його унікальним об’єктом для дослідження. Крім того, вивчення магнітного поля Меркурія може пролити світло на процеси, що відбуваються в надрах планети.

BepiColombo — це справжній інженерний шедевр, який подолав величезні космічні відстані, щоб розкрити секрети найближчої до Сонця планети. Відділення модуля трансферу знаменує собою початок найважливішого етапу місії, результати якого, безсумнівно, збагатять наші знання про Сонячну систему.

Джерело: https://www.ithome.com/0/998/401.htm