Кабінет Міністрів України розпочав експериментальний проєкт, який дозволяє швидко закуповувати, тестувати та впроваджувати інноваційні рішення для потреб оборони. Уряд офіційно легалізував право Міноборони купувати те, чого ще не існує в офіційних каталогах, щоб перевірити це кров’ю. Це справжня революція для українського MilTech.
Крім того, уряд затвердив політику управління інтелектуальною власністю в оборонно-промисловому комплексі.
“Україна має унікальний бойовий досвід і створює рішення, які вже змінюють хід війни. Наша мета — захистити права на оборонні технології та забезпечити їх ефективне використання у виробництві для потреб оборони”, – каже міністра оборони Михайло Федоров.
Кінець “волонтерського тестування”
Раніше розробник інноваційного продукту (наприклад, того ж низькочастотного FPV або нового ШІ-модуля) мав пройти “кола пекла” бюрократії, щоб армія офіційно взяла його на тест. Тепер шлях став прямим:
-
Закупівля: МО купує невелику партію за спрощеною процедурою.
-
Бойовий тест: Інновація йде безпосередньо в підрозділи (наприклад, у ту ж 414-ту бригаду СБС).
-
Вердикт: Якщо військові кажуть “працює” — продукт миттєво стає частиною великої державної потреби.
Що саме тепер можна купувати “експериментально”?
Постанова охоплює не лише “залізо”, а й інтелектуальні продукти:
-
Програмне забезпечення: Нові алгоритми розпізнавання цілей або системи захищеного зв’язку.
-
Deep Tech рішення: Платформи, які існують у одиничних екземплярах.
-
Технології: Нові типи двигунів, антен або засобів РЕБ.
“Математика війни” у дії
Михайло Федоров продовжує лінію ефективності: “Рішення, які з’являються сьогодні, мають працювати завтра”.
Ця модель дозволяє Міноборони працювати як державний венчурний фонд:
-
Ризикувати невеликими сумами на тестування 10 різних інновацій.
-
Знаходити одну “кілер-фічу”, яка міняє правила гри.
-
Масштабувати її на всю армію.
Захист інтелектуальної власності
Оновлена політика передбачає:
- захист прав на технології, які створюють у державному секторі або закуповують за державні кошти;
- чіткі правила для державних замовників і підприємств щодо управління інтелектуальною власністю;
- можливість ефективно масштабувати вже створені рішення у виробництві.
Підприємства приватного сектору можуть адаптувати підходи під власні операційні потреби.
“Це створює єдині правила гри для всіх учасників оборонного ринку та дає змогу швидше впроваджувати технології у виробництво”, – зазначає Федоров.
Адже дотримання прав інтелектуальної власності — основа довіри у відносинах з міжнародними партнерами та умова для розвитку спільних оборонних проєктів.
