Українські полярники лаштують антени для вивчення іоносфери

0
249 views
Українські полярники лаштують антени для вивчення іоносфери

На антарктичній станції «Академік Вернадський» українські вчені встановлюють нові антени для вивчення іоносфери, зокрема, цифровий іонозонд, який працює в пасивному режимі.

Наші науковці досліджують геокосмос, тобто навколоземний космічний простір, вже майже три десятиліття. Одним з методів досліджень геокосмосу, що широко використовується у світі, є вертикальне зондування іоносфери – «зарядженої» іонами та електронами частини атмосфери, яка простягається на висотах приблизно 50-1500 км від поверхні Землі.

Українські полярники лаштують антени для вивчення іоносфери

Іонозонди

Дані під час вертикального зондування отримують за допомогою спеціальних радарів – іонозондів. Інтерпретація цих даних дозволяє одержувати нові знання про сезонні та добові варіації параметрів плазмового середовища, вивчати прояви магнітних бурь, збурення і хвильові процеси в ньому. Це важливо і з точки зору розуміння іоносфери, і з цілком практичних причин. Наприклад, плазмові нестійкості та неоднорідності, які виникають в цьому шарі, ускладнюють роботу наземно-космічних систем.

У світі налічується понад 100 іонозондів, але у Південній півкулі їх небагато, а на Антарктичному півострові регулярне вертикальне зондування проводиться тільки на нашій станції, причому ще з другої половини 1950-х років, тобто коли вона ще належала Великобританії та мала назву «Фарадей». За інформацією геофізика 27-ї УАЕ Олександра Богомаза, крім іонозонду IPS-42 австралійського виробництва, що безперервно працює десь з 1982 року, на станції «Академік Вернадський» також використовують сучасний цифровий іонозонд, розроблений науковцями з України. Антенна система іонозондів – чотири ромби (два для передачі сигналу і два для прийому).

Нові надбання

Для покращення інформативності даних неподалік від основних будівель станції було встановлено ще один цифровий іонозонд, який працює в пасивному режимі. Наразі він використовує два перпендикулярних диполі, що дозволяє розділяти відбиті від іоносфери хвилі різної поляризації, так звані магнітоіонні компоненти. До речі, схожий диполь був задіяний для радіофізичних експериментів під час переходу науково-дослідного судна «Ноосфера» з Одеси до Української антарктичної станції.

У березні цього року біля станції почалося встановлення нових ромбічних антен. Справа в тому, що для кращого прийому сигналів необхідно, щоб розміри антен були одного порядку з довжиною радіохвиль, які приймаються, а це – десятки метрів. З України на «Ноосфері» прибули секції щогл для побудови антен, під них був залитий фундамент, і, щойно з’явилася можливість, учасники 27-ї УАЕ почали монтаж цих щогл.

Важкі умови

Нерідко працювати доводилося в екстремальних умовах – коли швидкість вітру сягала 30 м/с, а на дроти налипав мокрий сніг. Але на цей час команда вже змогла встановити три щогли з п’яти. Попереду ще чимало роботи, але завдяки цьому наші вчені зможуть отримувати нові наукові результати світового рівня та розширювати знання людства про Землю.