Як розв’язати кабельний “вузол”

0
367 views

Кабель – штука не безрозмірна. Особливо такий кабель, як у нас – старенький, потріпаний і гостро потребуючий модернізації. Кабельне телебачення в Україні переважно базується на існуючих з радянських часів будинкових системах колективного прийому телесигналу. Існуючі стандартні кабельні лінії здатні “пропускати” до глядачів не більше 19 каналів. Для початку занотуємо собі цей факт.

Свого часу, консолідуючи “під крилом” торгової марки “Воля” 80 відсотків кабельних абонентів Києва, її засновники заявляли про широкі плани модернізації кабельного господарства столиці та про наміри довести кількість каналів, доступних киянам до шести десятків.

Не менш оптимістичними були й повідомлення про встановлення цивілізованих стосунків з іноземними ( читай – російськими) мовниками.

Минуло достатньо часу і ситуація з кабельним мовленням у столиці повернулася таким чином. Із загальнодоступного аналогового пакету з 18 серпня усунуто два російських канали: “Первый канал. Всемирная сеть” и “НТВ Мир”. Виявилось, що досягнуті з росіянами домовленості були “тимчасовими” і на сьогодні компанія “не спроможна забезпечити відповідні відрахування”. З тієї ж причини виведені з аналогового пакету і ще ряд іноземних каналів.

Мотивація – небажання Київської міської адміністрації змінити (в сенсі – підвищити) тарифи на послуги кабельного ТБ, що на думку керівництва “Волі” не дає змоги розраховуватися з іноземними мовниками. Цифри необхідних відрахувань на жаль, не наводяться, але на думку фахівців не настільки й великі, щоб робота кабельного оператора втратила комерційний інтерес. Особливо, коли йдеться про компанію, яка ще у квітні минулого року заявляла про багатомільйоннодоларові інвестиції. Втім, цілком допускаю, що і багатомільйонні інвестиції, і наміри вести бізнес виключно на правових засадах, і економічна неспроможність дешево ретранслювати російські канали – все це відповідає дійсності. Тоді, тим більше, дивно, чому досі не оприлюднюється детальна – з цифрами і фактами – інформація, яка могла б не вичерпувалась демагогічними заявами, а адекватно окреслювала та пояснювала ситуацію переважній більшості клієнтів “Волі”. Хай навіть ця більшість платить всього 4 гривні на місяць.

Адже для компанії, яка хоче чесно вести справи в такому соціально значимому секторі, як телекомунікації , прозорість – одна з ключових вимог. Інакше, завжди буде залишатися можливість для домислів, взаємних звинувачень і спекуляцій різного роду – аж до політичних.

Теж саме стосується проблем із конкретним набором каналів, які включені в ті чи інші пакети “Волі”, і, відповідно, до яких має доступ більша чи менша аудиторія.

До числа мінімального, так званого, соціального пакету із 17 каналів додані, у відповідності до рішення Національної Ради від 04.06.03, № 679, ТРК „Україна” та телеканал „Експрес-Інформ” – твердять представники “Волі”.

Натомість, такі компанії, як “Телемегаполіс”, ” 7 канал ” і “ТВ-Табачук” з цього пакету “випали”. В цьому випадку існує явна правова колізія, оскільки “в кабелі” максимального доступу повинні транслюватися всі проліцензовані київські канали. Мало того, згідно затвердженого рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення 09.04.2003 № 420 ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОСОБЛИВОСТІ ЛІЦЕНЗУВАННЯ КАБЕЛЬНОГО, ЕФІРНО-КАБЕЛЬНОГО ТА СУПУТНИКОВОГО МОВЛЕННЯ , “самовільна зміна переліку програм, які ретранслюються організацією кабельного мовлення без відповідного рішення Національної ради не допускається”.

Наскільки відповідають дійсності твердження, як “Волі”, так і її опонентів – громадськості судити неможливо, бо тексту Додатків до згаданого Рішення Нацради від 04.06.03 , де є, або повинен бути конкретний поіменний список обов’язкових для трансляції каналів ніхто з простих телеглядачів не бачив. Опублікуйте ці додатки – і стане зрозуміло, хто конкретно несе відповідальність за прийняті рішення – уповноважений державний орган чи комерційна структура, яка самовільно тлумачить його рішення, як їй зручніше. Адже очевидно, що пропускна спроможність існуючих кабельних мереж, про яку ми згадували на початку, змушує робити певний вибір. Була б ця інформація відкритою – набагато простіше тоді було б простежити логіку і мотиви, скажімо, включення і виключення тих чи інших каналів у максимально доступний соціальний пакет. Або зрозуміти, що стоїть за розмовами про фантастичні відрахуваннями російським мовникам.

Загалом, всі ці питання можна вирішити на рівні відділу із зв’язків з громадськістю тієї ж компанії “Воля”, яка могла б оприлюднивши коротку, чітку інформацію – з фактами і цифрами, замість розпливчастих і багатослівних прес-релізів, які ми отримуємо зараз.

У всякому разі, так годилося б зробити компанії, яка передусім думає про інтереси своїх глядачів, що, навіть, попри свою нинішню низьку платоспроможність все ж складають єдину реальну довгострокову перспективу її бізнесу.

Втім, це можливо лише в тому разі, коли за всіма “несподівано виникаючими” проблемами навколо київського кабелю не стоїть чиєсь елементарне бажання негайно отримати максимальну вигоду від монопольного становища на ринку або які-небудь політичні розрахунки. Або і те й інше…

Сергій Черненко