Вчені виявили два типи загадкових “темних комет”

У 2017 році через Сонячну систему пролетів несподіваний гість дивної витягнутої форми. Міжзоряний об’єкт, пізніше названий Оумуамуа, спочатку був класифікований як астероїд, поки вимірювання не показали, що він прискорюється від Сонця, як комета. Така гібридна поведінка дозволила вченим визначити його як темну комету: об’єкт, який виглядає як астероїд, але поводиться як комета. Нові дослідження подвоїли кількість відомих темних комет і згрупували їх у дві різні популяції.

У статті, опублікованій цього тижня в Proceedings of the National Academy of Sciences, детально описано відкриття семи темних комет, в результаті чого загальна кількість відомих темних комет зросла до 14. Дослідження також показує, що ці загадкові об’єкти поділяються на дві окремі групи залежно від їхньої орбіти і розміру. Завдяки цьому останньому відкриттю вчені дізнаються більше про темні комети та їхній потенціал для доставки на Землю будівельних блоків життя.

Перша темна комета була помічена в 2016 році, коли вчені помітили, що траєкторія навколоземного астероїда 2003 RM була трохи хиткою, як для звичайного космічного тіла. “Коли ви бачите подібні збурення на небесному об’єкті, це зазвичай означає, що це комета, з летючими речовинами, що виділяються з її поверхні і надають їй невелику тягу”, – говорить Давіде Фарноккіа, дослідник Лабораторії реактивного руху НАСА і співавтор нового дослідження. “Але як би ми не старалися, ми не змогли знайти жодних ознак хвоста комети. Вона виглядала як будь-який інший астероїд – просто точкове світло. Отже, на деякий час у нас був один дивний небесний об’єкт, який ми не могли повністю з’ясувати”.

Наступного року на сцену вийшов Оумуамуа, і вчені одразу ж встановили зв’язок між цими двома об’єктами. “Той факт, що перший об’єкт, який ми відкрили з міжзоряного простору, мав схожу поведінку з 2003 RM, зробив 2003 RM ще більш інтригуючим”, – додав Фарноккіа.

До 2023 року було виявлено ще шість небесних об’єктів, які мали одночасно властивості астероїдів і комет, що спонукало дослідників офіційно назвати їх темними кометами. Після відкриття ще семи темних комет автори нового дослідження вирішили, що настав час приступити до вивчення різних характеристик цих об’єктів. “У нас була достатньо велика кількість темних комет, щоб почати шукати, чи є щось, що могло б їх відрізнити”, – сказав Дарріл Селігман (Darryl Seligman), науковий співробітник кафедри фізики Мічиганського державного університету і провідний автор нової статті, у своїй заяві.

Проаналізувавши їхню відбивну здатність і орбіти, дослідники виділили дві різні популяції темних комет у Сонячній системі. Зовнішні темні комети, схожі на комети родини Юпітера, мають дуже ексцентричні, або еліптичні, орбіти і знаходяться на більшій стороні. Друга група, внутрішні темні комети, рухаються у внутрішній частині Сонячної системи по майже кругових орбітах і знаходяться на меншій стороні.

Дослідники ледь-ледь дряпають поверхню цих дивних об’єктів. Нещодавнє дослідження показало, що майже 60% усіх навколоземних об’єктів – це темні комети, які, можливо, були частиною набагато більших тіл у головному поясі астероїдів, регіоні Сонячної системи, що лежить між Марсом і Юпітером, перш ніж були вигнані і розбиті на менші фрагменти, які зараз пролітають ближче до Землі.

Темні комети, можливо, відіграли вирішальну роль у зародженні життя на Землі. “Темні комети – це нове потенційне джерело, яке могло доставити на Землю матеріали, необхідні для розвитку життя, – сказав Селігман. “Чим більше ми дізнаємося про них, тим краще зможемо зрозуміти їхню роль у виникненні нашої планети”.