Повільно, але впевнено вчені наближаються до повної карти дна світового океану. Наразі вона має трохи менше чверті загальної площі під водою – 23,4%. Вдосконалені карти дна допомагають у навігації та охороні довкілля, а також у багатьох інших речах.
Минулого року науковці позначили на карті близько 10 мільйонів квадратних кілометрів нових батиметричних (глибинних) даних, повідомляє ВВС Україна. Ця площа цілком еквівалентна поверхні суші в Європі. Оновлену карту представили на ІІ конференції ООН з питань океану, що відбулася минулого тижня у Лісабоні. Більшість даних отримали не завдяки картографічним роботам, а тому, що уряди, установи й компанії погодилися відкрити свої архіви.
Амбітний проект
Вважають, що 10-15% необхідної інформації досі зберігається на серверах, частково тому, що власники побоюються, що можуть видати комерційну чи оборонну таємницю, якщо оприлюднять цю інформацію.
“Але їм немає про що турбуватися”, – переконаний Джеймі МакМайкл-Філліпс, керівник проєкту “Морське дно – 2030”, який запустила програма Генеральної батиметричної карти океанів (GEBCO) та фонд Nippon.
“Показник глибини на площі розміром з футбольне поле (приблизно 100 м на 100 м) не розкриє ні національних, ні комерційних таємниць”, – пояснює МакМайкл-Філліпс.
Амбітність та масштаб проєкту вражають: до 2030 року вчені обіцяють розробити повну карту дна світового океану. Проєкт стартував у 2017-му, коли було досліджено лише 6% світового дна.
Кращі картографічні дані необхідні з низки причин. Наприклад, для навігації та прокладання підводних кабелів та трубопроводів. Карти також важливі для управління рибним господарством, оскільки навколо підводних гір мешкають безліч мікроорганізмів.
Крім того, морське дно впливає на океанські течії. Дослідникам необхідні такі карти для більш точного прогнозування зміни клімату, тому що саме океани відіграють вирішальну роль у переміщенні тепла навколо планети. Дані дозволять зрозуміти, як підійматиметься рівень моря у різних частинах світу.
Флагманом британського наукового британського флоту зараз є нове дослідницьке судно Sir David Attenborough. Його спустили на воду у 2018 році. Судно обладнане гвинтовими колонками в кормі та носовій частині для стійкості у суворих погодних умовах, а також шахтою для дослідницького обладнання. Зокрема, для глибоководних досліджень, картографування морського дна та вимірювання глибини.
Кожен може допомогти
“Морське дно-2030” закликає судна вмикати гідроакустичне обладнання й вимірювати глибини. І йдеться не лише про виміри з великих суден – невеликі океанські яхти, оснащені реєстраторами даних, також можуть зробити внесок.
Один з активних учасників “Морського дна-2030” – американський підприємець та дослідник Віктор Весково. Він став першою людиною, яка досягла дна всіх чотирьох найглибших океанських западин у світі. Весково використовує підводний човен, щоб відвідати найглибші місця у світовому океані.
“Ми – не комерційне судно, тому нам не потрібно обирати найекономніші маршрути. Коли ми вирушаємо в експедицію, ми запитуємо [в “Морського дна-2030″]: що вас цікавить? І міняємо маршрут, щоб вивчити ці території”.
Весково особисто позначив на карті понад 3 млн км² океанічного дна.
Роботи-океанографи
Однак для того, щоб отримати повну картину океанського дна, необхідно кардинально змінити підхід і можливості. Багато частин світу настільки віддалені, що лише деякі судна ходять туди, не кажучи вже про збір даних в цих регіонах. Але останнім часом ми бачимо, як частину важкої роботи можуть виконувати морські роботи.
Одним із цікавих прикладів є Saildrone Surveyor, який успішно довів свої можливості картографування під час рейсу між Сан-Франциско та Гаваями. Ця подорож тривала 28 днів. Подолавши відстань 2 250 морських миль (4 167 км), судно нанесло на карту близько 6 400 квадратних миль (22 тисячі квадратних кілометрів) морського дна.
Американська компанія Ocean Infinity, що спеціалізується на дослідженнях морського дна, теж будує парк безпілотних морських роботів. За допомогою віддалених датчиків вони збиратимуть візуальну та акустичну інформацію.
Флотилія діятиме виключно автономно, без участі людей та керованих суден. Контроль та управління здійснюватиметься з берегових пунктів управління через супутникові канали зв’язку. Такі судна можна відправляти в тривалі місії у важкодоступні райони з меншими витратами, ніж у звичайного судна з екіпажем.