Как защититься от дезинформации. Советы экспертов — ВИДЕО

На антиконференции “Противодействие дезинформации”, организованной компаниями Jigsaw и Google Украина, которая состоялась в конце прошлого года в Киеве, приглашенные спикеры — представители масс-медиа и общественных организаций, поделились своими соображениями, как защититься от дезинформации. HiTech.Expert приводит тексты их выступлений, что называется, без купюр.

Противодействие дезинформации

Андрій Куликов, співзасновник «Громадського радіо»

Агов, старий, ходім на міст, з’єднаєм береги на злуку!

Чоб-то я на  холод ліз, я вже залайкав у фейсбуку!

Виходьте із якого б він не був зручного віртуального світу у справжній світ, там є життя. Шукайте і обрящете!

Тобто треба виходити, звідки береться дезінформація. От не продавати кокаїн і не користуватися соціальними мережами, і тоді проблема сама собою вирішиться. Тому що соцмережі своєю великою мірою анонімності сприяють поширенню дезінформації. Я вважаю, що в Україні, Росії, Сполучених Штатах та й інших, але у цих трьох найбільше, соцмережі сприяли знеціненню професійної журналістики. Це звісно не означає, що у соціальних мережах немає пристойних людей. Вони там є. Але часто це не ті люди, про яких ми думаємо, бо за них можуть вести сторінки.

Роберт Віленський, американський комп’ютерний науковець, колись, посилаючись на теорему мільйона мавп (якщо мільйон мавп на мільйоні друкарських машинок нескінченну кількість часу просто лупитимуть по клавішам, то через деякий час надрукують “Гамлета” або повне зібрання творів Шекспіра), сказав, що тепер завдяки інтернету ми знаємо, що ця теорема невірна. Але я з цим не зовсім згоден. Тому, дивлячись на те, як поширюється дезінформація, як вона зароджується, ми повинні думати, наскільки воно збігається зі здоровим глуздом. У нас часто кажуть: “Чорнуха, чорнуха!” Що ЗМІ нав’язують негативний настрій. Але іноді й позитивні новини набувають поширення. Десь два роки тому шість інформаційних агентств поширили інформацію про те, що українка визнана найкрасивішою жінкою світу за версією ООН. Дуже гарна новина, ми раділи, поки одній людині не спало на думку перевірити, звідки це йде. І виявилося, що це була приватна компанія з назвою “United Nations Beauty…”, яка влаштовує комерційні конкурси.

Тобто є можливість убезпечитись не лише за рахунок цифрових технологій, а й за рахунок здорового глузду й того, щоби журналісти не знижували планку перевірки фактів, інформації, а також поширювати медіаграмотність серед українського суспільства.

Денис Бигус, автор проекта журналистских расследований “Наші гроші”

В том виде, в котором потребляют контент 95% пользователей, нельзя отличить информацию от дезинформации. Так, любое наше расследование — это несколько десятков страниц текста с цифрами, таблицами, отчетами, документами. Когда это превращается в готовый текст для публикации, количество букв сокращается втрое, и их все равно никто не читает. Когда это превращается в веселенькое видео, количество просмотров больше текста с доказательствами, но все равно ничтожно по сравнению с количеством человек, которые прочитают новость. А те, кто не пойдет дальше заголовка, составляют основной процент аудитории. Мы делали эксперимент, в короткой новости писали, что все доказательства в статье, и смотрели, сколько человек перейдет, и это даже не одна десятая процента. По большому счету основная часть аудитории “хавает” заголовок. На уровне заголовка дезинформация от информации неотличима. Что осядет в голове потребителя, определяется не доказательной базой, не объемом проведенной работы, а тем, что указано в первом предложении. Потом дезинформацию можно как-то опровергать, бороться, но есть вторая проблема: большинство людей сформировало свое мировоззрение и потребляют исключительно то, что эту точку зрения подтверждает. Никто не любит что-то переосмысливать, поэтому из всего массива заголовков люди будут выбирать не правдивые, а те, которые подтверждают их точку зрения. И думать никто не хочет, поэтому если ваш заголовок не дает простого, яркого, однозначного, увлекательного ответа, он скорее всего прочитан не будет.

И поэтому, если у вас стоит задача дезинформировать, она настолько простая и приятная, вы просто садитесь и придумываете что-то веселое, вам же не надо “париться” с доказательствами, объяснениями, прикидываете, что может людям понравиться, оборачиваете это в симпатичную форму, публикуете, и дальше наблюдаете репосты. Очень много игроков, для которых дезинформация очень выгодна и важна. Поэтому при любых равных условиях дезинформация будет побеждать. Она сладенькая и очень хорошо заходит. А вот как создать неравные условия для распространения проверенного контента и дезы, над этим надо серьезно думать.

То что мы имеем на настоящий момент объем всех соцсетей, мессенджеров, коммуникативных каналов, — это вещи, которые уже существуют, работают и сложили картину мира настоящего, нравится это или нет. Это не что-то искусственно созданное. Я абсолютно убежден, что тридцать лет назад ни один злой гений не планировал создание соцсетей для дезинформации и победы Трампа. Это то, к чему общество пришло органично. Весь негатив, который там есть, органичный, даже если он нам всем не нравится. Единственно, что можно делать, это признавать, что эта вещь имеется и думать, как ее использовать правильно. Элементы “лень”, “жажда эмоций”, “3 секунды времени на информацию” и т.д. — базовые вещи потребителя. Или мы найдем способ использовать это на пользу сил добра или нет. Даже если мы выйдем из социальных сетей, соцсети не выйдут из нас, и их влияние не изменится.

Противодействие дезинформации

Эллина Шнурко-Табакова, председатель правления Ассоциации предприятий ИТ, глава медиахолдинга «СофтПресс»:

Я думаю, мы должны научиться применять Уголовный кодекс независимо от того, где происходит преступление. Точно также, как военные действия — неважно, это стреляют или отправляют отряд тролей, чтобы взламывать киберсистемы, как это было во время Керченского нападения, где присутствовал весь комплекс. Если Вас оскорбили на улице, Вы не пойдете в суд подавать, но если демонстрация пришла под Ваш офис и побила стекла, Вы вызовете полицию и предъявите физический и моральный ущерб. Законы должны быть адаптированы под новые инструменты, но не должны от них зависеть. И для этого должна расти компетенция силовых структур, которые должны уметь набирать доказательные базы. Когда-то была идея создать департамент цифровой безопасности, который бы и сервера не забирал, что есть большая проблема для Украины, а с другой стороны умел бы расследовать. И сначала его сотрудники ездили бы по всем регионам, а потом глядишь, и свой департамент бы в каждой области возник. К сожалению, для начала необходимо избирать политиков, обладающих соответствующей компетенцией.

Соцсети с точки зрения обнаружения намерений противника зачастую намного полезнее отслеживать, потому что мы должны опережать. Мы должны правильно нападать и задавать свою повестку дня, что очень важно в информационной войне.

Противодействие дезинформации

Мэтью Шааф, директор представительства Freedom House в Украине:

Качество информации в новостях говорит о том, что проблема в Украине существовала уже долгое время, до того, как действительно возникли волны дезинформации. Мы поняли, что это за проблема, и поэтому одна из наших ключевых рекомендаций на самом деле состоит в том, чтобы сосредоточиться на журналистской этике и журналистских стандартах, но в качестве одного из важных аспектов решения этой проблемы является то, что большая часть дезинформации, к которой люди имеют доступ, на самом деле разделяется средствами массовой информации и журналистами. Поэтому со стороны гражданского общества важно настаивать на стандартах и журналистской этике, необходимо внимание к СМИ также и со стороны потребителей информации. Надо, чтобы были и другие институты, которые могли бы привлечь к ответственности СМИ, сейчас есть разные способы сделать это, так в Украине существует органы совместного регулирования, в которых СМИ, гражданское общество и эксперты совместно обеспечивают соблюдение этих стандартов и этики. И это особенно важно в  период перед выборами и во время выборов.

Хотелось бы призвать и политиков нести ответственность за то, каким образом они действуют в избирательный период, ведь ни для кого не секрет, что мы возвращаемся к вопросу о том, что контроль активно используется украинскими политиками, в том числе теми, которые в настоящее время находятся у власти, и теми, которые хотят быть у власти. И хотя это может быть эффективным для влияния на людей, но явно безответственно и, в конечном счете, отрицательно для Украины.

Мы ждем действительно чистой агитации в битве идей, вместо того, чтобы пытаться манипулировать людьми. Хотя, конечно, мы можем сказать то же самое о США и других странах, где присутствует данная проблема, но нарушителей принципов там привлекают к ответственности.

Так что мой ответ на множество вопросов о том, что делать в Украине, это развитие гражданского общества, его энергия и возможности, а также технические навыки. Ведь общество несло ответственность за множество позитивных изменений в Украине, безусловно, начиная со времени революции, но также и до этого. Необходимо постоянно искать и поддерживать усилия гражданского общества, направленные на то, чтобы привлекать к ответственности политиков, чтобы сделать выборы реальной битвой и обсуждением идей, в каком направлении движется Украина, а не битвой за то, кто имеет больше денег и может создать лучшую рекламу.

Катерина Крук, аналітик StopFake, політолог

Наша країна живе у дуже чіткій реальності, у якій дезінформація — це найчастіше величезні кампанії, які хтось фінансує, і це, зазвичай наш північний сусід. Також він використовує проксі-акторів всередині країни. Дезінформація поширюється з конкретною метою — для того щоб вплинути на українців. Коли вивчаються механізми поширення інформації, і наскільки на високих рівнях це є, то тоді люди переходять до конкретних кроків.

За останні п’ять років ситуація в Україні з дезінформацією і небезпекою інформаційних кампаній, особливо коли вони керуються з певних центрів для конкретної мети, в рамках світового глобального досвіду дійшла до апогею, до надзвичайної чіткості, коли на підставі українського досвіду ми можемо бачити, що це є питання національної безпеки. Ми перейшли той рівень, коли це все обговорюється лише на рівні журналістського середовища, на рівні медіа-організацій, ці питання пов’язані безпосередньо з якістю нашого життя і безпекою нашої країни. Особливо, те, що стосувалося інформаційних кампаній в 2014-2015 роках, в час величезної активності на сході України, і те, як взагалі виглядала операція анексії Криму. Сьогодні інформаційний компонент анексії Криму в натівських книжках описується як ідеальний приклад (на жаль для нас), як працюють ідеальні інформаційні кампанії. Якщо розкласти на компоненти, що Росія робила в своєму інформаційному просторі, а також в Україні та Криму, і подивитися комбінацію, то натівські експерти прийшли висновку, що інформаційний компонент насправді був головним. Він створював необхідну ширму і димову завісу, за якою усі реальні дії могли відбуватися за будь-яким російським сценарієм.

Основна рекомендація: ставитися до цього питання дуже серйозно. Лише на протязі останніх двох років ми почали в Україні виходити на рівень рефлексій, вивчати наш досвід, його аналізувати. Насправді, в українців є така звичка: “Нічого, пережили цей день, забули”. А як вдарять сьогодні по голові, які виклики будуть або через тиждень, ніхто не думає. І ось цієї рефлексії над нашим досвідом передусім не вистачає для того, щоб якісніше підходити до захисту себе самих в наступних ситуаціях, і це те, чим більше займаються іноземці — вивчають український досвід, для того щоб не повторювати певні помилки на своїй території або для того щоб взяти гарні приклади.

Так як показують дані досліджень, алгоритми поширення інформації, наше інформаційне середовище є надзвичайно забрудненим. Часом людям просто бракує інструментів і розуміння, щоб дізнатися і оцінити, чи це дійсно гарний сайт і якісна інформація. І що перше їм трапить на очі, те вони й сприймають на віру. Особливо, якщо заголовки є дуже клікабельними, емоційними, чіпляють, зразу залазять у голову.

Те саме є з проблемою тролів і ботів. Вони забруднюють інформаційне середовище. Якщо інформації забагато, ми в певний момент просто починаємо губитися, ми не в змозі вихопити та зрозуміти, що ж насправді відбувається. Тому рекомендую дивитися на дезінформацію з широкого поля зору. Росії додають до інформаційних атак кібератаки, викрадення даних, і один з елементів, який недостатньо прозвучав у рамках блокування російських соцмереж та сайтів, але отримав підтримку з боку західних партнерів, хоча з застереженнями, це запобігання викраденню даних про українців, які використовуються потім у негативних кампаніях проти цих людей.

Ми говоримо не про “метеликів”, а про підривання нашої віри в армію, про ставлення до того, що відбувається в країні, чи Керченська криза була провокацією чи ні. Це питання дуже високого рівня, чи волонтери будуть допомагати українській армії, за кого ми підемо голосувати на наступних виборах. Як нам захиститися від впливу зовнішніх акторів на наш виборчий процес? Тому що вибори у багатьох західних країнах останніх років показали, що цей вплив точно буде, і ми все добре знаємо, яких вимірів він може досягнути. Тому ключове питання в українському суспільстві — довіра між акторами. Громадянське суспільство повинне бути “сторожовим собакою” і уважно слідкувати за тим, що роблять регулятори та держава, яку треба сприймати як партнера і працювати з нею для вироблення гарних ініціатив. Влада в Україні чи за кордоном має тенденцію за своєю натурою переходити певні межі, намагатися взяти більше, ніж дають. Це потрібно розуміти і в певний момент блокувати. Нам потрібно мати правильні законодавчі рамки, які дозволять нам працювати та захищати себе. Тому що насправді загроза є дуже великою.

Серия ОРРО Reno 4 скоро появится в Украине, а вот лучший смартфон в среднем диапазоне Realme 6 доступен по акции.

По исследованию космоса: На планетах вокруг белых карликов может существовать жизнь, а Хаббл увидел галактику, состоящую в основном из темной материи.

-->